В Умані, на місці останнього спочинку онука пані Катерини, відбувся варварський акт вандалізму, який вразив місто своєю жорстокістю та байдужістю. На могилі загиблого зловмисники відбили та понівечили плитку, вирвали з коренем п’ять туй та зіпсували огорожу. Для родини, яка оплакує втрату, це стало справжнім шоком та ударом, який виявив байдужість та відсутність підтримки з боку правоохоронних органів та місцевої влади.
Пані Катерина неодноразово зверталася до поліції та місцевих органів влади з проханням розслідувати цей акт вандалізму та притягнути винних до відповідальності. Проте її зусилля наштовхнулися на стіну байдужості. Відповідальні особи відмовляли у допомозі, наголошуючи, що “вона нічого не доб’ється”, оскільки її онук не був військовим.
Особливо цинічними є поради, які отримала пані Катерина: замість того, щоб захистити її права та пам’ять про загиблого онука, їй запропонували самостійно встановити камери спостереження або навіть переодягнутися та сховатися в кущах на кладовищі, аби відлякати вандалів.
Ця ситуація викликає серйозні питання щодо ефективності роботи поліції та місцевих органів влади в Умані. Чому жоден із них не взяв на себе відповідальність за розслідування цього злочину? Чому жертва вандалізму змушена чути поради, які можна вважати знущанням? Чому пам’ять про загиблого не захищена, а його рідні залишені сам на сам із горем та байдужістю?
Цей випадок підкреслює необхідність серйозного перегляду підходів до захисту громадянських прав та пам’яті про загиблих. Пані Катерина заслуговує на справедливість, а винні у цьому кричущому акті вандалізму повинні бути покарані.
