Монастирищина у глибокій скорботі. Громада провела в останню путь Захисника України Віталія Абрамчука — воїна, чоловіка, сина, батька, який віддав своє життя за свободу й незалежність нашої держави. Інформацію для публікації взято з офіційної сторінки у Facebook Монастирищенської міської ради.
Війна — коротке слово, за яким стоять тисячі зламаних доль і безмежний людський біль. Вона безжально забирає найкращих. Таким був Віталій Романович Абрамчук — щирий, відповідальний, сильний духом чоловік, який жив не для себе, а для родини, побратимів і України. Його теплий погляд і стримана усмішка назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав.
Віталій Абрамчук народився 18 вересня 1984 року в селі Ділове Рахівського району Закарпатської області. Виростав у родині Романа та Марії Абрамчуків, мав брата Романа. Після ранньої смерті батька мама виховувала синів сама. Згодом родина переїхала на Монастирищину, у село Бачкурине, яке стало для Віталія справжнім домом.
У 2002 році він проходив строкову службу в Збройних Силах України. Після армії жив і працював в Одесі, де створив сім’ю, знайшов кохання й став батьком доньки Анастасії. Пізніше разом із дружиною та дитиною оселився на Миколаївщині, будуючи власне родинне гніздо. Але мирне життя перекреслила війна.
З перших днів повномасштабного вторгнення Віталій був у територіальній обороні Вознесенська. З вересня 2022 року офіційно став до лав Сил оборони України. Після навчання воював у складі 21-ї окремої механізованої бригади, боронячи державу на півночі України.
27 вересня 2024 року водій-електрик Віталій Абрамчук у складі батальйону безпілотних систем вирушив на бойове завдання. Після цього зв’язок із Захисником обірвався. Понад рік він вважався зниклим безвісти. Лише згодом, після ДНК-експертизи, було підтверджено: Віталій загинув того дня, мужньо виконавши військовий обов’язок, унаслідок бойового ураження противника.
Сьогодні Віталій Абрамчук повернувся на рідну землю «на щиті». Монастирищина зустрічала Героя навколішки, з квітами та державними прапорами. Сотні людей вийшли віддати останню шану воїну, який ціною власного життя захищав кожного з нас.
Поховали Захисника з усіма військовими почестями на Бачкуринському кладовищі. Прапор з домовини передали родині. Військовий салют став прощальним акордом його земного шляху.
Віталію було лише 39 років. У нього попереду могло бути ціле життя — дорослішання доньки, сімейні радощі, мирні будні. Але цю можливість у нього забрала російська агресія. Та Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у свободі, за яку заплатили найдорожчу ціну.
Громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Віталія Абрамчука. Нехай Господь дарує вам сили пережити цю непоправну втрату.
Вічна слава і честь Герою України.
There is no ads to display, Please add some
