Сьогодні, 25 жовтня, минають три роки з дня загибелі хороброго воїна, захисника України, жителя Монастирищини — Миколи Ярославовича Якиміва. Він віддав своє життя за свободу і незалежність рідної держави, залишивши після себе приклад мужності, відваги та безмежної любові до Батьківщини.
Інформацію оприлюднено на офіційній сторінці у фейсбук Монастирищенської міської ради.
Микола Якимів народився 2 жовтня 1982 року в селі Сторона Дрогобицького району Львівщини. Працьовитий, добрий і відповідальний, він з юності мав золоті руки й чесне серце. Його поважали односельці, колеги та друзі. З початком війни на сході України у 2015 році Микола без вагань став до лав Збройних Сил, боронячи рідну землю від ворога.
Після одруження із Людмилою та переїзду до селища Цибулів на Монастирищині він знайшов своє щастя в родині — дружині, доньці Наталії та маленькій Ніці, яку називав своїм сонечком. Попри любов до спокійного життя, коли росія знову вторглася на українську землю, Микола не міг залишатися осторонь. Добровольцем він вирушив на фронт, доєднавшись до 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї бригади імені гетьмана Івана Виговського.
Його шлях пролягав через найгарячіші точки війни — Донеччину та Запоріжжя. Під час боїв він проявив неймовірну відвагу: рятував побратимів, виносив поранених із-під обстрілів, залишаючись вірним присязі до останнього. За героїзм Миколу Якиміва нагороджено медаллю «За оборону рідної держави».
25 жовтня 2022 року під час запеклих боїв біля Соледара зв’язок із Миколою обірвався. Майже два роки рідні чекали звістки, сподіваючись на диво. Та у 2024 році ДНК-експертиза підтвердила трагічне — Герой загинув смертю хоробрих, виконуючи бойове завдання. Його поховали 14 жовтня 2024 року в селі Івахни з усіма військовими почестями.
Пам’ять про Миколу Якиміва живе. Його ім’я увіковічено на Алеї Слави Героїв у Монастирищі, а цьогоріч йому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».
Сьогодні громада схиляє голови у вдячності перед його подвигом. У кожній молитві, у кожній запаленій свічці — пам’ять про Людину, яка віддала своє життя за Україну.
Герої не вмирають. Вони продовжують оберігати нас із небес.
There is no ads to display, Please add some
