05.03.2024

Нещодавно черкаські соціальні мережі збурила черговий скандал довкола депутата-мажоритарника з Умані Антона Яценка. Мова ішла про те, що Яценко, в угарі політичного популізму, заявив про особливі взаємостосунки з «АЗОВом», який нібито відзначив волонтерську діяльність депутата персональним прапором від імені полку (https://www.vikka.ua/novini/na-cherkashhini-cherez-prapor-vinik-konflikt-mizh-vijskovim-ta-nardepom). Як з’ясувалося ці заяви Яценка не мали нічого спільного з дійсністю. В публічну сфери вийшли діючий військовослужбовець та ветеран черкаської політики Дмитро Кухарчук та Олег Петренко, який волонтерить в структурі підрозділу.

«У результаті внутрішнього розслідування стало відомо, що людина яка вже переведена до іншої військової частини і не є бійцем 3 ОШБр прийняла самовільне рішення про передачу прапору. Дії Яценка прошу вважати спланованою провокацією, направленою на дискредитацію підрозділу», – зазначив Дмитро Кухарчук.

Заяви Кухарчука та Петренка були однаково жорсткі по відношенню до народного депутата, аж до загрози фізичної розправи при зустрічі. Азовці між собою навіть батл оголосили – хто перший начистить пику Яценкові. Згодом до цієї дискусії приєдналися і інші ветерани та волонтери.

В результаті, ветерани та волонтери закидали соціальні мережі прикладами неадекватної публічності Антона Яценка на темі волонтерської допомоги армії, які здебільшого обмежувалися або листами-зверненнями на адресу влади чи меценатів, або ж «копіїчними» передачками у вигляді декількох рюкзаків чи продуктів харчування. Врешті-решт дискусія звелась до взаємних образ, обіцянок начистити писок та банальної матірщини від народного обранця.

Цей епізод є лише одним із багатьох симптомів, які свідчать, що на Черкащині окремі політики як проліски, вилізли з-під мороку війни і розпочали власну політичну кампанію. Політичні експерти фіксують реанімацію роботи партійних та організаційних структур, депутатських приймалень, збільшенні кількості джинси у ЗМІ, спроб використати волонтерську допомогу як ПР-захід. Подекуди навіть відновлюють так звані «сітки з підкупу» виборців. І найбільша чомусь активність саме довкола Умані Антона Яценка та Золотоноші Віталія Войцехівського. Недаремно саме цей тандем почав демонструвати дивну злагодженість дій та заяв.

Невже українські політики почали готуватися до виборів? Невже сьогодні десь визрівають плани з відновлення політичної боротьби? Якби там не було, але в окремо взятій Умані в цьому впевнені. І головний фігурант всіх цих процесів – народний депутат по 200 в.о. Антон Яценко.

Нам не хочеться вірити, що під час активних бойових дій, коли вся країна живе боротьбою за Перемогу, хтось починає думати про політичне майбутнє. Разом з тим, факти є факти. Саме тому, пропонуємо оновити свою пам’ять масштабом фігури Антона Яценка в українській політиці.

Якщо взяти окремі факти про депутата Яценка і вибрати головне, то виходить десь так:

  • батько тендерної мафії (автор схеми і Президент «Тендерної палати»),
  • член партії і фракції «Партії регіонів»,
  • голосував за мовний закон Ківалова-Колєсніченка,
  • голосував за пакет законів про диктатуру (т.зв. «16 січня»),
  • співавтор звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів» (перший Президент України Леонід Кравчук назвав це національною зрадою),
  • У червні 2018 року Антон Яценко звинуватив у вбивствах мирних жителів та мародерстві учасника АТО, «кіборга» Олега Герваса, який воював за Донецький аеропорт.
  • У травні 2021 року на засіданні міськради Умані відмовився вставати при виконанні гімну України.

В чому секрет політичної живучості А.Яценка? А щоби відповісти на це питання потрібно вивчити його політичну біографію. Головна визначальна риса Яценка – вміння бути корисним.

Перше, що треба знати, свою свідому біографію Антон Яценка розпочав одразу з політики, ставши помічником нардепа Василя Цушка. Того самого соціаліста, якого періодично називали гаманцем Соціалістичної партії. До речі іншим відомим помічником цього нардепа була Тетяна Монтян – відома сепаратистска та українофобка, яка полюбляла їздити в окупований Донецьк та Луганськ із закликами «усліштє Донбас».

Але треба віддати належне далегоклядності Яценка, в статусі помічника нардепа він встиг попрацювати не тільки з депутатом від СПУ, але ще й з депутатами від Блоку Ю.Тимошенко та Блоку В.Ющенка «Наша Україна». Це називається – налагоджувати зв’язки.

Проте Антон Яценко завжди любив владу та її носіїв. З 2002 року він щільно пов’язаний з Партією регіонів. Спочатку працював в Адміністрації Президента Кучми, потім помічником Першого Віце-прем’єра Андрія Клюєва.

Натомість вперше до Верховної ради потрапив у 2007 році … по списку ВО «Батьківщина». І тут головним його заступником в партії стає Олександр Турчинов – ще один доктор економічних наук. Як тільки Ю.Тимошенко у 2011 році опинилась під тиском партії влади, завбачливий Антон Яценко виходить з Батьківщини і приєднується до … знову фракції Партії регіонів. У 2012 році киянин Яценко перемагає як член Партії регіонів в Умані. Вже тоді спостерігачі фіксували численні факти побудови спеціалізованої виборчої мережі з особливою системою мотивації (яку в народі називають підкупом).

У тому ж 2012 наш герой голосує за мовний закон Колєсніченка-Ківалова та захищає докторську дисертацію в авіаційному університеті, яким керує друг Д.Табачника Максим Луцький. Потім було те саме звернення до польського сейму у 2013 та голосування за закони 16 січня у 2014.

У передчутті величезного шухера, Антон Яценка залишає лави фракції Партії регіонів та переходить до групи «Економічний розвиток» (партія регіонів – лайт версія). Цікаво, що вже у 2014 році Яценко був настільки токсичним, що його не хотіла приймати до своїх лав жодна партія. Саме тому він знову балотується по вже перевіреній схемі в уманському окрузі як безпартійний. Але згодом входить до партії «Відродження», яку перехопив тоді колишній відомий регіонал Віталій Хомутинник. У 2018 році уманський депутат навіть стає заступником Голови партії. А вже наступного 2019 року знову як безпартійний купує собі депутатський мандат по тій само Умані. Щоправда через короткий проміжок часу, Антон Яценко вступає до депутатської групи «За майбутнє». У травні 2021 році – поповнює ряди «рідної йому» фракції Батьківщини Ю.Тимошенко. 25 березня 2022 року – залишає ряди «Батьківщини».

Вітаю, якщо ви дочитали до цього місця і вас не знудило від політичних коливань нашого героя – ви стійкий спостерігач за українською політикою. Але саме ця політична гутаперчевість Антона Яценка визначає його життєздатність на політичній арені. Увесь цей час, уманський депутат намагався вибудувати власну систему тотального впливу в регіоні, використовуючи для цього субвенції із державного бюджету та методи залякування обласної влади. Відкрити фонтан в Умані – Яценко. Покласти асфальт до Умані – Яценко. Відремонтувати школу чи садочок – знову Яценко.

Але навіть його політичних союзників та ставлеників почали «укачувати» партійні крени народного депутата. Тому ніхто не здивувався, коли обрана за його підтримки, міський голова Умані Ірина Плетньова майже публічно відцуралась від свого колишнього патрона.

А ще викликає питання – що ж відбувається всередині нашого доктора наук та чемпіона по політичних партіях? Як змінюються фарби на портреті політика з кожним його партійним кульбітом? Як йому спиться, коли російські ракети бомблять його вже рідну Умань? Про що він думав, принципово сидячи під час виконання державного гімну? Кого любив і кого ненавидів, звинувачуючи «кіборга» у вбивстві мирних людей Донбасу.

Хоча всі ці питання – лірика. Головне, що мене турбує, невже і надалі мотиваційна «система» буде визначити результат виборів, для десятків тисяч громадян України, значна частина з яких сьогодні воює та гине за ті цінності, якими А.Яценко публічно зневажає?