Картини художника Юрія Клапоуха, якому минулого місяця виповнилося рівно 60 років, є в приватних колекціях США, Німеччини, Австрії, Польщі, Чехії. Про історію художника, який вимушено переїхав через всю країну після початку вторгнення рашистів, розповідає видання “Козацький край”.
Народжений в Умані на Черкащині, колишній авіаінженер, який став митцем, вже давно жив у Харкові, поки вранці 24 лютого 2022 року російські снаряди й ракети не обірвали мирну ідилію художника, який досі малював практично виключно полотна, присвячені сільським пейзажам, краєвидам природи і мирним людям.
Від прямих попадань снарядів «склався» гараж і він розчавив бетонними плитами улюблений позашляховик митця, з якого той завжди «пилинки здмухував». Певний час жили у батьків у відносно спокійній частині Харкова – бо їхній мікрорайон захопили росіяни, розграбували й понищили будинок. Після тижня, проведеного у сирому підвалі під новими обстрілами, хвора на ковід дружина художника отримала повторне запалення легень. І тільки тоді вони вирішили вибиратися з Харкова на захід країни. Поїхали на Тернопільщину, яку їм рекомендувала одна з учениць Клапоуха, з якою спілкувався через власний ютуб-блог, де навчає бажаючих художньої майстерності. Колись в дитинстві він кожне літо проводив у бабусі поблизу Тального на Черкащині – в селі Залісся. На Тернопільщині ж оселилися у селищі зі співзвучною назвою Залізці.
У творчості Клапоуха з’явився новий напрямок – багато картин колишній студент Московського університету мистецтв присвятив ЗСУ – українським воїнам, які відстояли його рідне місто від російських агресорів і розгромили окупантів на Харківщині.
Художник, який працює у стилі романтичного реалізму, малює і за справжніми фото бійців з фронту і за вигаданими сюжетами, у яких переплітаються часи й історії.
Так, скажімо, був створений портрет реального бійця ЗСУ Павла «Зігфріда», якого біля бетонної стіни оберігають троє вовків, один з яких зубами ламає стрілу. Митець обіграв давню українську легенду про козаків-характерників, які начебто могли обертатися на вовків і ворожі стріли на льоту зупиняти… Картину назвав «Побратими».
Колишній уманчанин відслідковує новини про відбудову рідного Харкова, куди збирається повертатися. А поки – вносить серйозний вклад у культурне життя Тернопільщини, зокрема – розробив герб-ікону Залізців, де нині живе. До 500-річчя отримання містечком Магдебурзького права нещодавно навіть виготовлено й урочисто погашено поштові марки з цим гербом-іконою.
Потроху повертається і до малювання пейзажів, але навіть у нещодавньому сюжеті, присвяченому весні в українському селі, на передньому плані його картини півень з курками мирно щипають травичку біля відірваної башти спаленого російського танка
