10 жовтня Монастирищина провела в останню путь військовослужбовця Сергія Семененка, який загинув у серпні 2024 року під час бою на Донеччині. Майже два роки його рідні жили в очікуванні звістки та сподівалися, що Сергій живий. Його загибель підтвердили лише нещодавно за результатами ДНК-експертизи.
Про це повідомили на офіційній сторінці Монастирищенської міської ради у Facebook.
Сергій Олексійович Семененко народився 29 січня 1980 року в Монастирищі. Навчався у школі №5, яка нині має назву ліцей «Успіх». Після школи вступив до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, де здобув спеціальність у банківській сфері.
За отриманим фахом Сергій не працював. Його професійним шляхом стала робота далекобійника. Він багато подорожував Україною та світом, однак, як зазначають у міській раді, де б не перебував, завжди залишався прив’язаним до рідної землі.
Сергій був батьком сина Олексія. Згодом одружився вдруге — разом із дружиною Іриною прожив у шлюбі вісім років.
До захисту України Сергій долучився задовго до початку повномасштабного вторгнення Росії. У 2013 році він був учасником Революції Гідності, а після неї займався волонтерством і допомагав українським військовим.
У перші дні повномасштабної війни, у лютому 2022 року, Сергій добровільно вступив до лав Збройних сил України. Він служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців та воював на Донецькому напрямку.
За мужність і відвагу у грудні 2022 року військовослужбовця нагородили «Сталевим Хрестом» Головнокомандувача ЗСУ. Під час одного з боїв Сергій отримав поранення.
У 2023 році за станом здоров’я його звільнили з військової служби. Після лікування та реабілітації чоловік повернувся до волонтерської діяльності. Допомагав доставляти необхідні вантажі військовим, а також евакуйовував людей із районів обстрілів.
Однак залишатися осторонь війни Сергій не зміг. Влітку 2024 року він знову повернувся до війська.
Після навчання 24 серпня 2024 року Захисник вирушив на своє перше бойове завдання у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Сергій служив старшим стрільцем 3-ї парашутно-десантної роти 1-го парашутно-десантного батальйону.
28 серпня 2024 року під час бою поблизу Новогродівки Покровського району Донецької області Сергій Семененко зник безвісти.
Для його родини розпочалися майже два роки невідомості. Рідні продовжували чекати, сподіваючись отримати звістку про Захисника. Остаточно страшну правду підтвердила ДНК-експертиза: Сергій загинув 28 серпня 2024 року, захищаючи Україну.
Через понад два роки після загибелі Захисник повернувся до рідного Монастирища.
Попрощатися із Сергієм прийшли його рідні, друзі, знайомі, побратими, представники влади та мешканці громади. Люди несли квіти та схиляли голови перед пам’яттю військовослужбовця, який віддав життя за Україну.
Сергія Семененка поховали на Алеї Героїв міського кладовища з військовими почестями. Прощання завершилося триразовим збройним салютом та виконанням Державного Гімну України.
Синьо-жовтий стяг, який огортав домовину, військові передали родині Героя як символ пам’яті про його службу та подвиг.
Сергій Семененко понад одинадцять років був пов’язаний із боротьбою за Україну — спочатку як учасник Революції Гідності та волонтер, а згодом як військовослужбовець. Він двічі повертався до захисту держави, навіть після поранення.
Тепер він назавжди повернувся додому — до Монастирища, за яке свого часу також боровся.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Сергію Семененку.
There is no ads to display, Please add some
