Війна знову приносить на Уманщину болючу звістку. Додому «на щиті» повертається молодий Захисник України — Дмитро Копилов, життя якого обірвалося надто рано, але стало прикладом справжньої мужності й відданості.
Інформацію про загибель воїна оприлюднено на офіційній сторінці у Facebook Монастирищенської міської ради.
Дмитру було лише 19. У цьому віці зазвичай будують плани, мріють, шукають свій шлях. Він же зробив вибір, який під силу не кожному дорослому — став на захист країни. Добровільно. Свідомо. Без вагань.
Дмитро Віталійович Копилов народився 15 лютого 2007 року в селі Долинці у родині Наталії та Віталія Копилових. Ріс у звичайній українській сім’ї, мав старшу сестру. Навчався спершу у Шуляківській школі, згодом — у Монастирищенській школі-інтернаті. Після 9 класу здобував професію в аграрно-технологічному ліцеї, а згодом — у Монастирищенському професійному ліцеї, де у 2025 році отримав одразу дві спеціальності: електрогазозварника та водія.
Спокійний, працьовитий, щирий — таким його запам’ятали рідні та знайомі. Він мав попереду життя, роботу, мрії. Але обрав інше — шлях Захисника.
У 2025 році Дмитро пройшов військову підготовку та опанував спеціальність оператора безпілотних літальних апаратів. Служив у складі 106-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ на Сумському напрямку. Побратими знали його за позивним «Демон» — відповідального, витриманого і надійного воїна, який чітко виконував завдання і не підводив у найважчі моменти.
23 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кружок Конотопського району Сумської області Дмитро Копилов загинув. До останнього залишався вірним присязі, побратимам і Україні.
Прощання з Героєм відбудеться 1 травня у селі Шуляки Жашківської громади, де він проживав. О 09:45 траурний кортеж «живим коридором» пройде через села Литвинівка, Житники, Пугачівка та Шуляки. Об 11:00 розпочнеться поминальна панахида, після якої Захисника проведуть в останню путь на місцевому кладовищі.
Уманщина схиляє голови у скорботі.
Щирі співчуття рідним і близьким Дмитра. Його подвиг — це не лише біль втрати, а й нагадування про ціну нашої свободи. Світла пам’ять про нього житиме в серцях тих, заради кого він боровся.
Вічна слава Герою. Герої не вмирають.
There is no ads to display, Please add some
