27 лютого минає ще один рік від дня загибелі старшого солдата Романа Борисовича Самойлова — мужнього Захисника України, який віддав життя, виконуючи бойове завдання в населеному пункті Таврійське Запорізької області. Йому було лише 43 роки.
Інформацію про Героя оприлюднено на офіційній сторінці у фейсбук Іваньківської територіальної громади.
Роман народився 25 вересня 1979 року в Києві в родині Любові Михайлівни та Бориса Юрійовича Самойлових. З дитинства вирізнявся щирістю, добротою та відповідальністю. Канікули проводив у селі Юрпіль на Уманщині — серед лісів, скель і краєвидів над річкою Гірський Тікич. Любив природу, рибалку, тварин. У родині панувала особлива любов до музики: батько грав на гітарі, співав, виступав на сцені — і передав це захоплення синові.
Після школи Роман навчався в училищі, а у 2000–2001 роках проходив строкову службу в Збройних Силах України. Згодом працював у Києві, будував плани, жив звичайним мирним життям. Та у 2014 році, коли над державою нависла загроза, він без вагань став до лав оборонців.
Із 15 серпня 2014 року Роман Самойлов боронив Україну у складі ЗСУ. Він пройшов найгарячіші напрямки фронту — Донеччину, Луганщину, виконував бойові завдання на Рівненщині та Запоріжжі. Служив далекомірником, командиром гармати, головним сержантом, командиром відділення, водієм, оператором протитанкового відділення взводу вогневої підтримки. Військове звання — старший солдат. Побратими знали його як сильного духом, витриманого та відданого присязі воїна.
За мужність і сумлінну службу був неодноразово відзначений нагородами. Серед них — відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесний знак «Учасник військового параду 24.08.2018 року», «Хрест бойового братерства», нагрудний знак 44-ї окремої артилерійської бригади, подяки Міністерства оборони України та інші відзнаки за доблесть і звитягу. Кожна нагорода — свідчення відваги, професійності та незламності характеру.
Він любив життя, мав багато мрій і планів. Війна обірвала їх, але не знищила пам’ять. Для рідних і побратимів Роман назавжди залишився щирим, світлим і надійним. Його справу продовжує брат, який сьогодні також стоїть на захисті України.
2 березня 2023 року воїна поховали на кладовищі села Юрпіль Уманського району Черкаської області. Та справжнє його місце — у серцях людей, які його знали, поважали і любили.
Світла пам’ять і вічна шана Герою. Його ім’я житиме разом із вдячністю громади та вірою в Перемогу України.
There is no ads to display, Please add some
