Ті, хто дійсно заслуговував на довге й щасливе життя, залишають нас найпершими. Щирі, мужні, справжні. Вони не ховались, не викрикували, що їх ця війна не стосується, а тихо йшли за покликом держави захищати Батьківщину, свій народ. Кожен із них беріг у серці надію, що повернеться, що з Перемогою прийде у рідний дім і до останнього подиху боровся за вільну Україну.
Сьогодні до рідного дому навіки повернувся Василь Миколайович Лукавий. Він був одним із тих, справжніх, хоробрих Українців, хто без вагань став на захист Неньки-України. Він був одним із тих, Звитяжних, хто відважно бився з ворогом на його ж території. Він став одним із тих, хто впав на полі бою, грудьми ординцям закривши шлях. Близько року його зранена душа блукала чужиною і ось, нещодавно, повернулась до Батьківщини. Свого Героя Василя Лукавого громада зустрічала із належними Воїну почестями – приклонивши коліна, з прапорами в руках, квітами вздовж дороги і тихо, крізь сльози, скандуючи: «Герої не вмирають!».
Василь Лукавий – навіки наш Герой!
Слава Хороброму!
Василь, як і мільйони українців, не був народжений для війни. Він був трударем і мріяв про зовсім інше життя… Народився у звичайній українській сім’ї 11 вересня 1978 року в місті Ульянівка (нині – Благовіщенське) Кіровоградської області. Проживав у селі Шамраєвому, що на Кіровоградщині, навчався у місцевій школі. Його з дитинства привчали до праці, до поваги, порядності, справедливості і завжди всі довкола наголошували, що війни ніколи не буде, що росія – то братній народ. Так він і зростав у повазі до оточуючих і з вірою в те, що тих жахіть, про які розповідали дідусі й бабусі, йому ніколи не доведеться пізнати.
У 1992 році Василь переїхав до Монастирищини, у селище Цибулів. Цибулівчани привітно зустріли щирого юного хлопчину. Тут він познайомився із новими друзями й закінчив школу. Після школи вступив до Смілянського професійно-технічного училища №12, де здобув спеціальність «будівництво залізобетонних конструкцій». Далі була строкова військова служба в лавах Збройних Сил України. А повернувшись із армії до рідного вже Цибулева, влаштувався на роботу у Цибулівську будівельну бригаду. У 2004 році створив сім’ю. Разом із дружиною Оксаною ростили та виховували сина Євгена і доньку Олександру.
Василь Лукавий був гарною людиною, мав золоті руки, займався будівництвом житлових будинків по всій території України, а також за її межами. Тож, напевно, у кожній області нашої країни та в сусідніх державах височіють мальовничі будиночки, збудовані руками нашого Звитяжного.
Останнім часом Василь проживав у Черкасах. Звідти Черкаським ОМТЦК та СП 8 січня 2024 року був прийнятий на військову службу. Наш Захисник без вагань став на захист Неньки-України, її незалежності та свободи. У складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади служив стрільцем-помічником гранатометника стрілецького відділення. Давав гарної прочуханки ворогам на Донецькому напрямку. Мужньо протистояв ординцям у тилу ворога – на курщині.
23 грудня 2024 року в районі населеного пункту свердліково суджанського району курської області, під час виконання військового обов’язку загинув смертю Хоробрих. Близько року наш незламний Воїн вважався зниклим безвісти. Близько року рідні таїли у собі надію, що живий… Та після нещодавно проведеної ДНК-експертизи було встановлено загибель Захисника.
Сьогодні, 14 листопада, Герой Василь Лукавий «на щиті» повернувся до Цибулева. Вшанувати вірного Сина України прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість.
Востаннє відважному Воїну віддали військові почесті. Рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України військові передали синьо-жовтий стяг, який огортав домовину полеглого. Три постріли почесної варти сповістили всім, що тут, на цибулівському кладовищі, навіки спочив Герой – солдат Василь Миколайович Лукавий, який загинув за Україну.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, всім тим, хто знав і любив Василя. Ваша втрата невимовно болюча, і ми разом з вами переживаємо цей важкий час. Нехай спогади про Василя Лукавого, як справжнього Героя та відданого Сина України, допоможуть вам подолати цей біль.
Світла пам’ять про нашого Героя назавжди залишиться в наших серцях, душах і спогадах.
Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Герою Василю Лукавому!
Герої не вмирають!
There is no ads to display, Please add some
